уражати

УРАЖА́ТИ¹ (ВРАЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИ́ТИ), а́жу́, а́зи́ш, док., кого, що.

1. Ранити або убивати.

Раптом за меч тут схопивсь, тремтячи, перед привидом грізним. Вийняте лезо Еней на ці зустрічні тіні наставив .. Кинувся б він і даремно мечем уражав би примари (М. Зеров);

Твердохліб сокирою вражав коней, бив рицарів по ногах (А. Хижняк);

Мисливець справді стріляв у дикого кабана, але куля рикошетувала і, змінивши траєкторію польоту, уразила іншого мисливця (з наук.-попул. літ.);

Дехто припускав, що тітку Пріську теж уразило громом (Л. Юхвід);

// Влучивши, пошкоджувати що-небудь.

Незабаром по радіо надійшло повідомлення: ракета уразила ціль (з газ.);

Найрідше уражає блискавка лаврове дерево та бук (з наук.-попул. літ.);

* Образно. В роки Великої Вітчизняної війни художнє слово українських письменників і поетів як гострий багнет уражало ворога (з публіц. літ.);

// Торкатися рани, ушкодженого місця, завдаючи болю, нового пошкодження.

Нога отерпла, вогнем знялася. Стережись – не стережись, а здається, що всі грудочки, всі скибки борозен, всі стеблини спрямовані, щоб уразити йому рану (Іван Ле);

Артем обережно, щоб не вразити [поранену] руку, пройшов у саму середину натовпу (А. Головко).

2. Порушувати життєдіяльність, нормальний стан організму, його частин, органів і т. ін. (про хвороби, опромінення, отруйні речовини тощо).

Атеросклероз пов'язують із старістю, бо ця хвороба найчастіше вражає людей похилого віку (з наук.-попул. літ.);

Інфекційна жовтяниця являє собою гостре заразне захворювання, що уражає весь організм, особливо печінку (з наук.-попул. літ.);

Віруси грипу можуть уражати провідні шляхи мозку (з навч. літ.);

Механізм дії проміння, що уражує біологічні об'єкти, ще недостатньо вивчено (з навч. літ.);

// Пошкоджувати сільськогосподарські культури та інші рослини, викликаючи у них хворобливі зміни, паразитуючи на них (про хвороби, шкідників, хімічні речовини тощо).

Хлібні злаки пошкоджуються різними видами іржі: стеблова – уражає пшеницю, жито, ячмінь та овес, жовта – пшеницю, ячмінь і жито (з наук. літ.);

Філоксера – страшний шкідник виноградників, що уражає коріння лози (з наук.-попул. літ.);

Усі без винятку пестициди належать до отрут широкої дії, вони уражають не тільки шкідників.., а й всі інші живі істоти (із журн.).

УРАЖА́ТИ² див. вража́ти¹.

Значення в інших словниках

1. уражати — уража́ти 1 дієслово недоконаного виду ранити, убивати; порушувати життєдіяльність — про хвороби уража́ти 2 дієслово недоконаного виду дивувати  Орфографічний словник української мови
2. уражати — ВРАЖАТИ, (чим) ранити, с. убивати; (словом) ШПИГАТИ; (рану) травмувати, роз'ятрювати; (ціль) ушкоджувати, завдавати шкоди, потрапляти в; п! ВРАЖАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. уражати — I (вражати), -аю, -аєш, недок., уразити (вразити), -ажу, -азиш, док., перех. 1》 Ранити чи вбивати. || Влучивши, пошкоджувати що-небудь. || Торкатися рани, ушкодженого місця, завдаючи болю, нового пошкодження.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уражати — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док.  Словник синонімів української мови
5. уражати — Уража́ти, -жа́ю, -жа́єш; урази́ти, уражу́, ура́зиш, ура́зять; урази́, -зі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. уражати — УРАЖА́ТИ¹ (ВРАЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИ́ТИ), а́жу́, а́зи́ш, док., перех. 1. Ранити або убивати. Раптом за меч тут схопивсь, тремтячи, перед привидом грізним. Вийняте лезо Еней на ці зустрічні тіні наставив..  Словник української мови в 11 томах
7. уражати — Уражати, -жаю, -єш сов. в. уразити, -жу, -зиш, гл. 1) Поражать, поразить, ранить. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, там я вражу. Гол. І. 2. 2) Задѣвать, задѣть, ударить, потревожить, разбередить уже имѣющуюся рану или больное мѣсто.  Словник української мови Грінченка