уривати —
УРИВА́ТИ¹ (ВРИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УВІРВА́ТИ (ВВІРВА́ТИ), УРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., що. 1. Тягнучи, смикаючи, відокремлювати частину від цілого; відривати. Налякане звірятко [ящірка] з усієї сили перлося наперед.
Словник української мови у 20 томах
уривати —
I (вривати), -аю, -аєш, недок., увірвати (ввірвати) і урвати, -ву, -веш, док., перех. 1》 Тягнучи, смикаючи, відокремлювати частину від цілого; відривати. || Надломивши, відокремлювати від стебла, кореня і т. ін. (листок, квітку, плід тощо); зривати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
уривати —
урива́ти / урва́ти (увірва́ти) терпе́ць кому, у кого. Доводити кого-небудь до втрати ним рівноваги, спокою. — Ох, Оксанко, і намучилась же я з ним (дідусем), ох і намучилась..
Фразеологічний словник української мови
уривати —
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару)...
Словник синонімів української мови
уривати —
УРИВА́ТИ¹ (ВРИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УВІРВА́ТИ (ВВІРВА́ТИ) і УРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех. 1. Тягнучи, смикаючи, відокремлювати частину від цілого; відривати. Налякане звірятко [ящірка] з усієї сили перлося наперед.
Словник української мови в 11 томах