уривати
урива́ти
I (вривати), -аю, -аєш, недок., увірвати (ввірвати) і урвати, -ву, -веш, док., перех.
1》 Тягнучи, смикаючи, відокремлювати частину від цілого; відривати.
|| Надломивши, відокремлювати від стебла, кореня і т. ін. (листок, квітку, плід тощо); зривати.
|| Переривати, розривати що-небудь навпіл, на частини.
2》 перен. Різко припиняти що-небудь (дію, процес і т. ін.).
|| неперех. Зупинятися раптово, несподівано (звичайно в розмові, бесіді і т. ін.). Уривати терпець.
3》 З труднощами знаходити для якої-небудь мети (час).
4》 Діставати, захоплювати, одержувати що-небудь нечесним шляхом, діючи хитрістю, силою і т. ін.
5》 Зменшувати.
6》 Надривати, пошкоджувати.
7》 тільки док., розм. Ударити, хльоснути.
8》 діал. Бігти, утікати.
II див. вривати I.
Великий тлумачний словник сучасної української мови