ущухнути —
ущу́хнути дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
ущухнути —
УЩУ́ХНУТИ див. ущуха́ти.
Словник української мови у 20 томах
ущухнути —
див. ущухати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ущухнути —
при́страсті вгамо́вуються (вляга́ються, вщуха́ють і т. ін.) / вгамува́лися (улягли́ся, ущу́хли і т. ін.). Зникає, спадає збудження, піднесення, захоплення чимсь і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
ущухнути —
ЗАТИХА́ТИ (про звуки, шум і т. п. — переставати чутися, лунати), СТИХА́ТИ, ВТИХА́ТИ (УТИХА́ТИ), ТИ́ХНУТИ, ТИХІ́ШАТИ (ТИ́ХШАТИ), СТИ́ШУВАТИСЯ, УЩУХА́ТИ (ВЩУХА́ТИ), ЗАГЛУХА́ТИ, ГЛУ́ХНУТИ, ГА́СНУТИ, ЗГАСА́ТИ, ВГАСА́ТИ (УГАСА́ТИ), ПОГАСА́ТИ, ЗАВМИРА́ТИ...
Словник синонімів української мови
ущухнути —
УЩУ́ХНУТИ див. ущуха́ти.
Словник української мови в 11 томах
ущухнути —
Ущухати, -хаю, -єш сов. в. ущухнути, -хну, -неш, гл. Утихать, утихнуть. Став вітер ущухати. Котл. Ен. IV. 8. Ущухли діти, вже не кричать. Лебед. у. Ущухнув трохи галас. К. ЧР. 335. Ущухнуло море. Греб. 374.
Словник української мови Грінченка