1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

ущухнути

Ущу́хнути, -хну, -хнеш, -хне

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ущухнути — ущу́хнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ущухнути — УЩУ́ХНУТИ див. ущуха́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. ущухнути — див. ущухати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ущухнути — при́страсті вгамо́вуються (вляга́ються, вщуха́ють і т. ін.) / вгамува́лися (улягли́ся, ущу́хли і т. ін.). Зникає, спадає збудження, піднесення, захоплення чимсь і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  5. ущухнути — ЗАТИХА́ТИ (про звуки, шум і т. п. — переставати чутися, лунати), СТИХА́ТИ, ВТИХА́ТИ (УТИХА́ТИ), ТИ́ХНУТИ, ТИХІ́ШАТИ (ТИ́ХШАТИ), СТИ́ШУВАТИСЯ, УЩУХА́ТИ (ВЩУХА́ТИ), ЗАГЛУХА́ТИ, ГЛУ́ХНУТИ, ГА́СНУТИ, ЗГАСА́ТИ, ВГАСА́ТИ (УГАСА́ТИ), ПОГАСА́ТИ, ЗАВМИРА́ТИ... Словник синонімів української мови
  6. ущухнути — УЩУ́ХНУТИ див. ущуха́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. ущухнути — Ущухати, -хаю, -єш сов. в. ущухнути, -хну, -неш, гл. Утихать, утихнуть. Став вітер ущухати. Котл. Ен. IV. 8. Ущухли діти, вже не кричать. Лебед. у. Ущухнув трохи галас. К. ЧР. 335. Ущухнуло море. Греб. 374. Словник української мови Грінченка