холод —
[холод] -ду, м. (на) -д'і, мн. холоди, холоуд'іў
Орфоепічний словник української мови
холод —
ХО́ЛОД, у, ч. 1. Низька температура навколишнього середовища (повітря, води тощо); холоднеча; протилежне спека, спекота. Вночі і ожеледь, і мряка, І сніг, і холод (Т.
Словник української мови у 20 томах
холод —
-у, ч. 1》 Низька температура навколишнього середовища (повітря, води тощо). || Свіжість у повітрі; прохолода. || Потік, струмінь повітря, що має низьку температуру. || Місце з низькою температурою повітря. || Низька температура кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
холод —
(аж) моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка.
Фразеологічний словник української мови
холод —
МОРО́З (холодна погода, коли температура повітря падає нижче нуля), ХО́ЛОД, МОРО́ЗОНЬКО пестл. фольк.; СКИ́ПЕНЬ діал. (дуже холодна погода). Мороз лютує, аж скрипить (Т. Шевченко); Вогню не розпалювали.
Словник синонімів української мови
холод —
ХО́ЛОД, у, ч. 1. Низька температура навколишнього середовища (повітря, води тощо). Вночі і ожеледь, і мряка, І сніг, і холод (Шевч., II, 1953, 358); Юзя лежала, укрита двома ковдрами і хутром, вся посиніла від холоду (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах