хронограф —
хроно́граф 1 іменник чоловічого роду історична хроніка хроно́граф 2 іменник чоловічого роду прилад
Орфографічний словник української мови
хронограф —
[хронограф] -фа, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іy
Орфоепічний словник української мови
хронограф —
ХРОНО́ГРАФ¹, а, ч. Пам'ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни. Відомо кілька списків хронографів, складених в Україні, зокрема, на Волині, в 2-й половині 17 ст (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
хронограф —
I -а, ч. Пам'ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни. II -а, ч. Прилад для вимірювання та графічної реєстрації часу з точністю до сотих часток секунди.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хронограф —
хроно́граф (грец. χρονογράφος, від χρόνος – час і γράφω – пишу) 1. Пам’ятка писемності, зведений огляд всесвітньої історії. 2. Прилад для вимірювання коротких інтервалів часу і точної реєстрації в часі якихось подій.
Словник іншомовних слів Мельничука
хронограф —
1. прилад для вимірювання коротких інтервалів часу і точної реєстрації в часі якихось подій; 2. пам'ятка давнього письменства, зведений огляд всесвітньої історії на основі біблійних легенд та візантійських джерел; на Русі перекладні х. з'явилися в XI ст.
Універсальний словник-енциклопедія
хронограф —
ХРОНО́ГРАФ¹, а, ч. Пам’ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни. ХРОНО́ГРАФ², а, ч. Прилад для вимірювання й графічної реєстрації часу з точністю до сотих долей секунди.
Словник української мови в 11 томах