хронограф

1. прилад для вимірювання коротких інтервалів часу і точної реєстрації в часі якихось подій; 2. пам'ятка давнього письменства, зведений огляд всесвітньої історії на основі біблійних легенд та візантійських джерел; на Русі перекладні х. з'явилися в XI ст.; згодом відомі Хронограф 1442 та Руський хронограф (середина XV ст.); у XVI-XVII ст. нові редакції.

Значення в інших словниках

1. хронограф — хроно́граф 1 іменник чоловічого роду історична хроніка хроно́граф 2 іменник чоловічого роду прилад  Орфографічний словник української мови
2. хронограф — [хронограф] -фа, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іy  Орфоепічний словник української мови
3. хронограф — ХРОНО́ГРАФ¹, а, ч. Пам'ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни. Відомо кілька списків хронографів, складених в Україні, зокрема, на Волині, в 2-й половині 17 ст (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. хронограф — I -а, ч. Пам'ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни. II -а, ч. Прилад для вимірювання та графічної реєстрації часу з точністю до сотих часток секунди.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хронограф — хроно́граф (грец. χρονογράφος, від χρόνος – час і γράφω – пишу) 1. Пам’ятка писемності, зведений огляд всесвітньої історії. 2. Прилад для вимірювання коротких інтервалів часу і точної реєстрації в часі якихось подій.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. хронограф — Хроно́граф, -фа; -графи, -фів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. хронограф — ХРОНО́ГРАФ¹, а, ч. Пам’ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни. ХРОНО́ГРАФ², а, ч. Прилад для вимірювання й графічної реєстрації часу з точністю до сотих долей секунди.  Словник української мови в 11 томах