цвяшок —
цвя́шок іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
цвяшок —
[цв’ашок] -шка, м. (на) -шку, мн. -шкие, -шк'іў
Орфоепічний словник української мови
цвяшок —
ЦВЯ́ШОК, шка, ч. Зменш. до цвях. Стара бігала лаятись до молодих, а зять взяв молотка й цвяшків і забив двері в тещину кімнату, щоб теща до їх не ходила сливинь [сливень] щодня змагатись та лаятись (І.
Словник української мови у 20 томах
цвяшок —
цвя́шок цвяшок||цьвичок ◊ заби́ти цвя́шок залишити слід, закарбувати; нав'язати думку, ідею (ст): Ми довго над цим не задумувалися, але цей напис “забив цвяшок” підсвідомо у наші душі (Овад)||забити цьвочок
Лексикон львівський: поважно і на жарт
цвяшок —
-шка, ч. Зменш. до цвях.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цвяшок —
стримі́ти (гвіздко́м (цвя́хом, цвя́шком)) в голові́ (в па́м’яті, у мо́зку і т. ін.). Постійно з’являтися, поставати у пам’яті, свідомості (про образи, думки і т. ін.), невідступно переслідувати кого-небудь.
Фразеологічний словник української мови
цвяшок —
ЦВЯ́ШОК, шка, ч. Зменш. до цвях. Стара бігала лаятись до молодих, а зять взяв молотка й цвяшків і забив двері в тещину кімнату, щоб теща до їх не ходила сливинь [сливень] щодня змагатись та лаятись (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
цвяшок —
Цвяшок, -шка м. ум. отъ цвях.
Словник української мови Грінченка