цвяшок
ЦВЯ́ШОК, шка, ч.
Зменш. до цвях.
Стара бігала лаятись до молодих, а зять взяв молотка й цвяшків і забив двері в тещину кімнату, щоб теща до їх не ходила сливинь [сливень] щодня змагатись та лаятись (І. Нечуй-Левицький);
Зайшовши у кабінет, Оксен за своєю десятилітньою звичкою зняв шапку, повісив на цвяшок і, пригладивши рукою чорне, закучерявлене спереду волосся, сів за стіл (Григорій Тютюнник);
* Образно. Що за цвяшок шпигає зсередини Василя, спонукає кожному сказати щось прикре, єхидне? (Ю. Мушкетик);
* У порівн. [Бичок:] Засіла мені Олена в голову, мов цвяшок! (М. Кропивницький);
* Образно. * У порівн. Збита шибка стриміла йому [панотцеві] цвяшком у мозку. Хто її збив? (Л. Мартович);
* Образно. * У порівн. Над нами вгорі показалося небо, на йому між зорями купкою срібних цвяшків високо вибралася .. Квочка (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)