цебер —
це́бе́р іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
цебер —
(великий) балія, шаплик, велике відро, з. шерітвас; (на посуд) мийниця, (на помиї) помийниця, (у лазні) ряжа, ряжка; ФР. відро <н. дощ лиє, як з цебра>; цебро, цебрик; п! КАДІБ.
Словник синонімів Караванського
цебер —
ЦЕ́БЕ́Р, це́бра́, ч. 1. Велика дерев'яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб (для збирання помиїв, годівлі худоби і т. ін.); балія, мийниця.
Словник української мови у 20 томах
цебер —
цебра, ч. 1》 Велика дерев'яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб (для збирання помиїв, годівлі худоби і т. ін.). 2》 Конічна, перев. дерев'яна, посудина з дужкою, признач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цебер —
ВІДРО́ (металева або дерев'яна посудина конічної чи циліндричної форми, з дужкою для носіння й зберігання води та іншої рідини), КОНО́ВКА (КОНІ́ВКА рідше), ШАПЛИ́К, ЦЕБЕ́РКА, ЦЕБЕ́РКО, ЦЕБРИ́ЦЯ фольк., КО́НВА (КІ́НВА) діал., КИ́БЕЛЬ діал., ПУ́ТНЯ діал.
Словник синонімів української мови
цебер —
ЦЕ́БЕ́Р, це́бра́, ч. 1. Велика дерев’яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб (для збирання помиїв, годівлі худоби і т. ін.).
Словник української мови в 11 томах
цебер —
Цебер, -бра м. Большое ведро, (бадья). У Київі на Подолі козаки гуляють: як ту воду, відром-цебром вино розливають. Шевч. 368. В-осени ложка води, а цебер болота. Ном. № 612. Там ходила Галечка, Галечка, цебром воду носила, носила. Мет. 297.
Словник української мови Грінченка