цибулиння —
цибули́ння іменник середнього роду збірн.
Орфографічний словник української мови
цибулиння —
ЦИБУЛИ́ННЯ, я, с., збірн. Стебла цибулі (у 1 знач.). * У порівн. Чорногуз бродить по траві, як землемір, ящірка перебігла обніжок – зелена, мов цибулиння, дикі бджоли гудуть за медом (Ю. Яновський).
Словник української мови у 20 томах
цибулиння —
-я, с., збірн. Стебла цибулі (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
цибулиння —
ЦИБУЛИ́ННЯ, я, с., збірн. Стебла цибулі (у 1 знач.). Пили [дорослі] чай з ромом — він мав запах паленого цибулиння (Горький, Дитинство, 1947, 143); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
цибулиння —
Цибулиння, -ня с. 1) Стебли лука. Херс. 2) раст. Sagittaria Sagittaefolia L. Вх. Пч. І. 12.
Словник української мови Грінченка