цяця —
див. дитина; іграшка
Словник синонімів Вусика
цяця —
ця́ця 1 іменник жіночого роду іграшка дит. ця́ця 2 іменник жіночого або чоловічого роду, істота про людину розм.
Орфографічний словник української мови
цяця —
ЦЯ́ЦЯ, і, ж. 1. Іграшка (перев. в розмові з дітьми й у мові дітей). В калюжу дивлячись, малесенька Марина Уздріла сонечко, – хотіла цяцю взять. Взяла – багно!.. І хто б Марину став пенять? Марина – Дитина (Л.
Словник української мови у 20 томах
цяця —
-і, ж. 1》 Іграшка (перев. в розмові з дітьми та в мові дітей). 2》 перен., розм. Розумник, розумниця. 3》 перен., розм. Вродлива жінка, красуня. || ірон. Надзвичайно некрасива, бридка людина. 4》 перен., розм., ірон. Поважна, значна особа.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цяця —
І́ГРАШКА (предмет, яким бавляться діти), ЦЯ́ЦЬКА, ЗА́БАВКА, ВИ́ГРАШКА, ЦЯ́ЦЯ дит. Коли хворіла Галина, то мати приносила їй найкращі іграшки (І. Ле); Настуся надзвичайно любила цяцьки та ляльки, — це найвище дитяче штучництво (І.
Словник синонімів української мови
цяця —
ЦЯ́ЦЯ, і, ж. 1. Іграшка (перев. в розмові з дітьми й у мові дітей). В калюжу дивлячись, малесенька Марина Уздріла сонечко,— хотіла цяцю взять. Взяла — багно!.. І хто б Марину став пенять? Марина — Дитина (Бор., Тв.
Словник української мови в 11 томах
цяця —
Цяця, -ці ж. 1) Дѣтск. Цаца, все хорошее; игрушка. О. 1861. VIII. 8. Цяця, цяця! та й в кешеню. Ном. № 1106. Еней, таку уздрівши цяцю, не знав із ляку, де стояв. Котл. Ен. III. 11. 2) Важная особа. Ото яка цяця. Ном. № 5543.
Словник української мови Грінченка