цяця

ця́ця

-і, ж.

1》 Іграшка (перев. в розмові з дітьми та в мові дітей).

2》 перен., розм. Розумник, розумниця.

3》 перен., розм. Вродлива жінка, красуня.

|| ірон. Надзвичайно некрасива, бридка людина.

4》 перен., розм., ірон. Поважна, значна особа.

Значення в інших словниках

1. цяця — див. ЦЯЦЬКА; ДИТ. гарний хлопчик <�дівчинка>; ЖМ. ІР. красуня; (невелика) П. ІР. цабе, пан; (велика) ІР. особа, ІД. туз, достойник; цяцянка.  Словник синонімів Караванського
2. цяця — див. дитина; іграшка  Словник синонімів Вусика
3. цяця — ця́ця 1 іменник жіночого роду іграшка дит. ця́ця 2 іменник жіночого або чоловічого роду, істота про людину розм.  Орфографічний словник української мови
4. цяця — ЦЯ́ЦЯ, і, ж. 1. Іграшка (перев. в розмові з дітьми й у мові дітей). В калюжу дивлячись, малесенька Марина Уздріла сонечко, – хотіла цяцю взять. Взяла – багно!.. І хто б Марину став пенять? Марина – Дитина (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. цяця — І́ГРАШКА (предмет, яким бавляться діти), ЦЯ́ЦЬКА, ЗА́БАВКА, ВИ́ГРАШКА, ЦЯ́ЦЯ дит. Коли хворіла Галина, то мати приносила їй найкращі іграшки (І. Ле); Настуся надзвичайно любила цяцьки та ляльки, — це найвище дитяче штучництво (І.  Словник синонімів української мови
6. цяця — Ця́ця, -ці, -цею; ця́ці, цяць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. цяця — ЦЯ́ЦЯ, і, ж. 1. Іграшка (перев. в розмові з дітьми й у мові дітей). В калюжу дивлячись, малесенька Марина Уздріла сонечко,— хотіла цяцю взять. Взяла — багно!.. І хто б Марину став пенять? Марина — Дитина (Бор., Тв.  Словник української мови в 11 томах
8. цяця — Цяця, -ці ж. 1) Дѣтск. Цаца, все хорошее; игрушка. О. 1861. VIII. 8. Цяця, цяця! та й в кешеню. Ном. № 1106. Еней, таку уздрівши цяцю, не знав із ляку, де стояв. Котл. Ен. III. 11. 2) Важная особа. Ото яка цяця. Ном. № 5543.  Словник української мови Грінченка