чарувати —
ЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що. 1. заст. Діяти, впливати на когось, щось чарами (у 1, 2 знач.); чаклувати. Шепче [відьма] тонкими губами Раз у раз, але без гуку.
Словник української мови у 20 томах
чарувати —
чарува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
чарувати —
чарува́ти заговорювати, обманювати (ст)|| = баєр засувати
Лексикон львівський: поважно і на жарт
чарувати —
-ую, -уєш, недок., перех. і неперех. 1》 заст. Діяти, впливати на когось, щось чарами (у 1, 2 знач.); чаклувати. 2》 перен. Захоплювати, вражати кого-небудь чарами (у 3 знач.). Чарувати зір.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чарувати —
ВА́БИТИ (перев. у спол. зі сл. зір, око, погляд і т. ін. — привертати увагу приємним виглядом, красою тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ПРИКО́ВУВАТИ, СПОКУША́ТИ, ЧАРУВА́ТИ...
Словник синонімів української мови
чарувати —
ЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех. 1. заст. Діяти, впливати на когось, щось чарами (у 1, 2 знач.); чаклувати. Питаються циганочки — Де зілля копати, Питаються — як тим зіллям Хлопців чарувати (Бор., Тв.
Словник української мови в 11 томах
чарувати —
Чарува́ти, -ру́ю, -єш гл. Колдовать, очаровывать. Брала пісок з під білих ніжок, тебе чарувала. н. п. Дала вона якесь дання йому, — якісь чари чарувала. МВ. ІІ. 142. А Наталя за всю челядь славилась красою, чарувала оченьками, личком і косою. Мкр. Н. 4.
Словник української мови Грінченка