Значення в інших словниках
-
чуйно —
ЧУ́ЙНО. Присл. до чу́йний. З-під волохатих брів кидають очі далекий погляд, а вуха чуйно вбирають в себе найменший звук (М. Коцюбинський); І чуйно слух напружений хлопчини Ловив оцей, з дитинства знаний клич (М.
Словник української мови у 20 томах
-
чуйно —
чу́йно прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
чуйно —
Присл. до чуйний. || Те саме, що пильно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
чуйно —
ЧУ́ЙНО. Присл. до чу́йни́й. З-під волохатих брів кидають очі далекий погляд, а вуха чуйно вбирають в себе найменший звук (Коцюб., II, 1955, 68); І чуйно слух напружений хлопчини Ловив оцей, з дитинства знаний клич (Бажан, Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
чуйно —
Чуйно нар. 1) Чутко. Чуйно наслухають. Млак. 85. Я серцем чуйно ті печалі чую. К. Дз. 200. 2) Бдительно.
Словник української мови Грінченка