Шку́ра, -ри і (західне) шкі́ра, -ри; шку́[і́]ри, шку[і]р
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
шкура —
(людська) ШКІРА; (дині) ШКУРИНКА; (хто) шкурник, егоїст, користолюбець; (продажна) ІД. зрадник, запроданець; Л. падлюка, мерзота; ФР. становище <н. поживи в її шкурі>, досвід <н. відчув на власній шкурі>; шкур|оч|ка.
Словник синонімів Караванського
шкура —
I шкурат (шматок шкури), шкуратина, шкураток, шкураття, шкурка, шкурлат, шкурочка Фразеологічні синоніми: чортова шкура Приповідки: Не варта шкурка вичинки II див. кора; скупий
Словник синонімів Вусика
шкура —
[шкура] -рие, д. і м. -р'і
Орфоепічний словник української мови
шкура —
Шкіра, шкірчина, див. скіра
Словник чужослів Павло Штепа
шкура —
ШКУ́РА, и, ж. 1. Зовнішній покрив тіла тварини. Гнідко струснув шкурою, сіпнув і повагом пішов шляхом (Панас Мирний); Гнат Щербина, казали люди, своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (М. Стельмах); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
шкура —
шку́ра іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
шкура —
Залив за шкуру сала. Зробив прикрість. Не вистарчить шкура за виправку. Це діло більше коштує, як користи принесе. Тільки шкура та кости і повна торба злости. Про худого а дуже злісного чоловіка. Шкуру живцем здерби. Про безсовістного здирцю лихваря.
Приповідки або українсько-народня філософія
шкура —
И, ж. Шкіра. Щось моя шкура почала дуже сильно пересихати: може, купити якусь олійку?
Словник сучасного українського сленгу
шкура —
(-и) ж.; крим. 1. Верхній одяг. БСРЖ, 694; СЖЗ, 116; ЯБМ, 2, 560. 2. несхвальн. Жінка ненадійна. БСРЖ, 694; СЖЗ, 116; ЯБМ, 2, 560. 3. Жінка легкої поведінки. БСРЖ, 694; СЖЗ, 116. 4. ч. несхвальн. Донощик. СЖЗ, 116. 5. муз. Пластик на барабанах, переважно поганої якості. ПСУМС, 80.
Словник жарґонної лексики української мови
шкура —
-и, ж. 1》 Зовнішній покрив тіла тварини. || Такий покрив (перев. з шерстю), знятий з убитої тварини. 2》 Матеріал, одержаний шляхом хімічної та механічної обробки шкіри деяких тварин (перев. позбавлений шерсті). 3》 розм. Шкіряний покрив тіла людини; шкіра.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шкура —
аж із шку́ри вибива́тися. Дуже напружуватися, надриватися. Дитина, чую, аж із шкури вибивається, кричить... (Панас Мирний). аж (і) шку́ра гово́рить на кому. Хто-небудь надзвичайно жвавий, енергійний або балакучий.
Фразеологічний словник української мови
шкура —
КОРА́ (верхній затверділий шар чогось), ШКУ́РА розм.; КІ́РКА, ШКУ́РКА, ШКІ́РКА (тонка). Зима конала. Весняний подих точив зашкарублу крижану кору, що вкрила землю (О.
Словник синонімів української мови
шкура —
ШКУРА, и, ж. 1. Зовнішній покрив тіла тварини. Гнідко струснув шкурою, сіпнув і повагом пішов шляхом (Мирний, IV, 1955, 310); Гнат Щербина, казали люди, своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (Стельмах, І.
Словник української мови в 11 томах
шкура —
Шкура, -ри ж. 1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. Пошився в собачу шкуру. Ном. № 2910. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. Ном. № 5764. В одну шкуру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего).
Словник української мови Грінченка