шорсткий —
ШОРСТКИ́Й, а́, е́. 1. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шершавий, шерехатий. Підійшов [бичок] до Івася і, як вірна собака, почав лизати своїм шорстким язиком ноги (Панас Мирний); Припавши до шорсткого каменя, плакав Василько (В.
Словник української мови у 20 томах
шорсткий —
шорстки́й прикметник
Орфографічний словник української мови
шорсткий —
-а, -е. 1》 Який має нерівну, шкарубку поверхню; шершавий, шерехатий. || Який згрубів, потріскався від тривалої роботи, холоду, води і т. ін. (про частини тіла). || Твердий, колючий чи гострий на дотик; який подразнює шкіру при дотику.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шорсткий —
СУВО́РИЙ (який не припускає ніяких відхилень від прийнятих норм, заведеного порядку, обов'язкового виконання чогось; ніякої поблажливості, полегкості), КРУТИ́Й, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, НЕЩА́ДНИЙ підсил., НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ підсил., БЕЗЖА́ЛІСНИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
шорсткий —
ШОРСТКИ́Й, а́, е́. 1. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шершавий, шерехатий. Підійшов [бичок] до Івася і, як вірна собака, почав лизати своїм шорстким язиком ноги (Мирний, IV, 1955, 11); Припавши до шорсткого каменя, плакав Василько (Кучер, Вогник...
Словник української мови в 11 томах
шорсткий —
Шорсткий, -а, -е Шероховатый, шершавый. Гілка шорстка, голою ногою боляче стояти. Міусск. окр. шорсткий пісо́к. Крупно-зернистый песокъ. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка