штабель —
[штабеил'] -л'а, ор. -леим, м. (ў) -л'і, мн. штабеил'і, штабеил'іў два штабеил'і
Орфоепічний словник української мови
штабель —
Стос, стіс, пака, купа
Словник чужослів Павло Штепа
штабель —
ШТА́БЕЛЬ, я, ч. Рівно укладений ряд чого-небудь (будівельних та інших матеріалів). Катерина стояла серед штабелів лісу, ноги її тонули в тирсі, вона не знала, що брати – кругляк? шальовку? рейки? (Л.
Словник української мови у 20 томах
штабель —
шта́бель іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
штабель —
-я, ч. Рівно укладений ряд чого-небудь (будівельних та інших матеріалів).
Великий тлумачний словник сучасної мови
штабель —
шта́бель (від нім. Stapel – купа) купа правильної геометричної форми будівельних або інших матеріалів (напр., дощок).
Словник іншомовних слів Мельничука
штабель —
Стос пиломатеріалів, складений так, щоб полегшити зберігання, висихання та обмірювання деревини.
Універсальний словник-енциклопедія
штабель —
ШТА́БЕЛЬ, я, ч. Рівно укладений ряд чого-небудь (будівельних та інших матеріалів). Катерина стояла серед штабелів лісу, ноги її тонули в тирсі, вона не знала, що брати — кругляк? шальовку? рейки? (ПерВ., Материн..
Словник української мови в 11 томах