шуміти —
ШУМІТИ – ШУМУВАТИ Шуміти1, -млю, -миш. Видавати глухі звуки, шум. Стоїть гора високая, Зелений гай шумить (Л.Глібов); Ліс шумів, стогнав (В.Стефаник); А вода все клекотіла, все плюскала та шуміла (Б.Грінченко). Шуміти2. Те саме, що шумувати.
Літературне слововживання
шуміти —
ШУМІ́ТИ¹, млю́, ми́ш; мн. шумля́ть; недок. 1. Видавати, утворювати шум (див. шум¹ 1). Шуміли верби... рвались листя; Гули вітри попід мостом... (Л. Боровиковський); Зійшли сніги, шумить вода, Весною повіва (П.
Словник української мови у 20 томах
шуміти —
шумі́ти 1 дієслово недоконаного виду шумувати, пінитися шумі́ти 2 дієслово недоконаного виду утворювати шум тощо
Орфографічний словник української мови
шуміти —
шумі́ти: ◊ шумі́ти як у порожній ри́нві → ринва
Лексикон львівський: поважно і на жарт
шуміти —
I -млю, -миш; мн. шумлять; недок. 1》 Видавати, утворювати шум (див. шум I 1)). || чим, об що. Створювати шум (про листя дерев). Шумить гай. 2》 перен. Проходити жваво, бурхливо (про життя, молодість і т. ін.). 3》 перен., розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шуміти —
аж гай гуде́ (шуми́ть). Уживається для вираження підсилення якоїсь дії. Робить, аж гай гуде (Укр.. присл..); — Їздять з твоїми перепустками дніпродзержинці, аж гай гуде. І ніде їх не затримують (А.
Фразеологічний словник української мови
шуміти —
ВИРУВА́ТИ (протікати, виявлятися на повну силу), БУЯ́ТИ, КИПІ́ТИ, ШУМІ́ТИ, ШУМУВА́ТИ. Страшно ввійти в розбите, зруйноване місто.., де так недавно вирувало і квітувало прекрасне життя (Ю. Смолич); За вікном буяла рання весна (М.
Словник синонімів української мови
шуміти —
I. Шумі́ти, -мі́ю, -єш гл. Пѣниться, волноваться. Ріка ніби море шуміє. Федьк. І. 91. --------------- II. Шуміти, -млю, -миш гл. Шумѣть. Шумів Дніпро. Левиц. Пов. Ой не шуми, луже, зелений байраче. Чуб. Шумітиме нагаєчка по над головою. Чуб. III. 111.
Словник української мови Грінченка