шуміти
I. Шумі́ти, -мі́ю, -єш
гл. Пѣниться, волноваться. Ріка ніби море шуміє. Федьк. І. 91.
---------------
II. Шуміти, -млю, -миш
гл. Шумѣть. Шумів Дніпро. Левиц. Пов. Ой не шуми, луже, зелений байраче. Чуб. Шумітиме нагаєчка по над головою. Чуб. III. 111.
Словник української мови Грінченка