щиглик —
[шчиглиек] -ка, м. (на) -ку/-ков'і, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
щиглик —
ЩИ́ГЛИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до щи́голь¹. – І щиглик, пробувши довго в клітці, не відважується відразу летіти на волю (І. Франко); Над сріблом води лісової Знімаючись, щиглик дзвенів .. Ми їхали мовчки з тобою, Для щастя не знаючи слів (М.
Словник української мови у 20 томах
щиглик —
щи́глик 1 іменник чоловічого роду, істота птах щи́глик 2 іменник чоловічого роду удар пальцем
Орфографічний словник української мови
щиглик —
I -а, ч. Зменш.-пестл. до щиголь I. II -а, ч. Зменш.-пестл. до щиголь II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
щиглик —
ЩИ́ГЛИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до щи́голь¹. — І щиглик, пробувши довго в клітці, не відважується відразу летіти на волю (Фр., VII, 1951, 397); Над сріблом води лісової Знімаючись, щиглик дзвенів..
Словник української мови в 11 томах
щиглик —
Щиглик, -ка м. ум. отъ щиголь.
Словник української мови Грінченка