іжиця —
-і, ж. Назва останньої літери (у) церковнослов'янської й старої російської абетки, що позначала звук "і". Прописати іжицю кому заст. — зробити суворе зауваження, вилаяти, відшмагати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
іжиця —
і́жиця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
іжиця —
від а́за до і́жиці, книжн. Від початку до кінця; все. — Все перевірено — від аза до іжиці. Здається, план повинен удатись (З газети).
Фразеологічний словник української мови
іжиця —
І́ЖИЦЯ, і, ж. Назва останньої літери (у) церковнослов’янської й старої російської абетки, що позначала звук «і». Він [учитель] учив читать, писать Через іжицю і ять (Воронько, Тепло.., 1959, 36); *У порівн. Балабуха осміхнувся.
Словник української мови в 11 томах