іменинник —
імени́нник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
іменинник —
-а, ч. 1》 Чоловік, хлопець у день своїх іменин. Дивитися (ходити і т. ін.) іменинником — мати радісний, щасливий вигляд. 2》 перен. Про того, чиї успіхи, досягнення відзначаються.
Великий тлумачний словник сучасної мови
іменинник —
ІМЕНИ́ННИК (людина в день її народження), НАРО́ДЖЕНИК розм. Для згадки від своїх заводчан подарунок іменинникові піднесли: лампу настільну з підставкою у формі Тадж-Махала (О. Гончар)
Словник синонімів української мови
іменинник —
ІМЕНИ́ННИК, а, чол. 1. Чоловік, хлопець у день своїх іменин. Наказував [Василь Опанасович] кланятися й здоровити іменинника (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 103); Закінчилися традиційні поздоровлення іменинника (Микола Руденко, Вітер..
Словник української мови в 11 томах
іменинник —
Іменинник, -ка м. Именинникъ. Шевч. (О. 1862. III. 17).
Словник української мови Грінченка