імператор —
[імпеиратор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў
Орфоепічний словник української мови
імператор —
рос. император (від латин. imperator — володар) — титул глави держави у деяких монархічних країнах. Вищий ранг порівняно з королем, царем.
Eкономічна енциклопедія
імператор —
імпера́тор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
імператор —
-а, ч. Найвищий титул монарха, а також особа, що має цей титул.
Великий тлумачний словник сучасної мови
імператор —
імпера́тор (від лат. imperator – володар) титул глави держави в деяких монархічних країнах. Вищий ранг порівняно з королем, царем. У Стародавньому Римі – почесний титул полководця.
Словник іншомовних слів Мельничука
імператор —
У стародавньому Римі титул, який надавали головнокомандувачу після переможної війни; в період імперії один із титулів правителя Риму.
Універсальний словник-енциклопедія
імператор —
ІМПЕРА́ТОР, а, ч. Найвищий титул монарха, а також особа, що має цей титул. А сльоз, а крові? напоїть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов’їх (Шевч., І, 1951, 326); Пам’ятники імператорів та їх коней з бронзи.. впадуть потрощені під ноги (Довж., І, 1958, 322).
Словник української мови в 11 томах