індивідуум —
індиві́дуум іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
індивідуум —
-а, ч., книжн. Кожний самостійно існуючий живий організм: особина. || Окрема людина, особистість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
індивідуум —
індиві́дуум див. індивід
Словник іншомовних слів Мельничука
індивідуум —
ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев.
Словник синонімів української мови
індивідуум —
ІНДИВІ́ДУУМ, а, ч., книжн. Кожний самостійно існуючий живий організм; особина; // Окрема людина, особистість. Панасик справді був такий невиразний серед усього колективу, що навіть Кривохацькі в порівнянні з ним були яскравими індивідуумами (Збан., Малин. дзвін, 1958, 42).
Словник української мови в 11 томах