Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

інтонувати

Інтонува́ти, -ну́ю, -ну́єш

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. інтонувати — інтонува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. інтонувати — -ую, -уєш, книжн. Вимовляти або співати що-небудь з певною інтонацією. || Точно і чисто співати або грати на музичному інструменті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. інтонувати — ІНТОНУВА́ТИ, ую, уєш, книжн. Вимовляти або співати що-небудь з певною інтонацією. Він викрикує їх [ямби хореї та анапести], як ораторії, виспівує, мов пісні, інтонує, немов діалоги (Смолич II, 1958, 49); Цілком відповідає складу солістів і хор, який інтонує чисто й рівно (Мист., 1, 1963, 34).  Словник української мови в 11 томах