ґирлиґа —
[ґиерлиґа] = ґерлиґа -ґие, д. і м. -из'і
Орфоепічний словник української мови
ґирлиґа —
ҐИРЛИ́ҐА, рідше ҐЕРЛИ́ҐА, и, ж. Ціпок, перев. загнутий на кінці, яким користуються пастухи, старі люди і т. ін. Похиливсь він на ґирлиґу Та й говоре [говорить]: – Я тут пан! Степ мій – царство (Я.
Словник української мови у 20 томах
ґирлиґа —
ґирли́ґа іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
ґирлиґа —
рідко ґерлиґа, -и, ж. Ціпок, часто загнутий на кінці, яким користуються пастухи, старі люди і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ґирлиґа —
ПА́ЛИЦЯ (опора при ходінні), ЦІПО́К, ПА́ЛКА, КИЙ, КИЙО́К, ПАТЕРИ́ЦЯ, ПО́СОХ (довга, перев. як ознака статечності); ТРОСТИ́НА (тонка, спеціально оброблена); КОВІ́НЬКА, КО́СТУР, КАРЛЮ́ЧКА, КЛЮ́КА діал.
Словник синонімів української мови
ґирлиґа —
Ґирлиґа, -ґи ж. Длинная съ клюкой палка овечьяго пастуха. Вистоїть чабан сердега всю ніч, обпершись на ґирлиґу. О. 1862.
Словник української мови Грінченка