авул

Аву́л, -ла

м. Аулъ. Тогді біжить (татарва) у свої авули, миттю орду скликає. К. Укр. 23.

Значення в інших словниках

1. авул — див. СЕЛО.  Словник синонімів Караванського
2. авул — Аву́л, -ла, в -лі; аву́ли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)