ато
Ато́ и ато́ж
нар.
1) Какъ же, разумѣется. Чи ходив ти в поле? — Ато! «Бачив ти його»? — Атож ні?
2) Отрицательно: какъ разъ! нѣтъ!
---------------
I. Ато́
сз.
1) А, но, а не то, а между тѣмъ. Ой не жаль би мені воза, коли б дівка була гожа; а то руда і погана — мені воза поламала. н. п. Як би сама, — ще б нічого, ато й стара мати, що родила на світ Божий, мусить погибати. Шевч. 65.
2) Кромѣ того, еще. Його два сини, ато взяв п'ять хлопців сиріт. Кв. II. 20.
---------------
Ато́ и ато́ж
нар.
1) Какъ же, разумѣется. Чи ходив ти в поле? — Ато! «Бачив ти його»? — Атож ні?
2) Отрицательно: какъ разъ! нѣтъ!
Словник української мови Грінченка