байбак —
байба́к 1 іменник чоловічого роду, істота гризун рідко байба́к 2 іменник чоловічого роду, істота про ледачу людину рідко
Орфографічний словник української мови
байбак —
див. бабак.
Великий тлумачний словник сучасної мови
байбак —
БАЙБА́К див. баба́к.
Словник української мови у 20 томах
байбак —
як байба́к у норі́, зі сл. жи́ти. Одиноко. — Істинно так… живи та їж, поки роток свіж. От, приміром, я: живу сам, як байбак у норі, тільки й того, що до церкви та додому (М. Лазорський).
Фразеологічний словник української мови
байбак —
ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал.
Словник синонімів української мови
байбак —
БАЙБА́К див. баба́к.
Словник української мови в 11 томах