бабак
Бабак, -ка
м.
1) Байбакъ, сурокъ. Питав лисицю кум бабак. Гліб. бабак свиснув. Началась весна. (По нар. повѣрью 1 марта б. просыпается и свищетъ, — это первый признакъ весны). Чуб. ІІІ. 9.
2) Переносно: лѣнтяй, лежебока. Хто б сподівавсь, що Турн — бабак. Котл. Ен.
3) Мѣховая тесьма, опушка, которой обшивается крестьянская шуба. Чуб. VII. 432. Кожух білих смушків під тяжиною і бабаком обложений. Кв. І. 132. ум. бабачок. ув. бабачище.
Словник української мови Грінченка