бабак

баба́к

-а, рідко байбак, -а, ч.

1》 Великий гризун, товстий і незграбний, що живе в степу в норах; з ранньої осені до весни впадає в сплячку; цінний своїм хутром.

2》 перен. Про неповоротку, ледачу людину; нероба, ледар.

Значення в інших словниках

1. бабак — баба́к 1 іменник чоловічого роду, істота гризун баба́к 2 іменник чоловічого роду, істота про ледачу людину  Орфографічний словник української мови
2. бабак — БАБА́К, рідше БАЙБА́К, а́, ч. 1. Великий гризун родини білячих, товстий і незграбний, що живе у степу в норах; цінний хутром та шкірою. Рушиться по полю сніг. Свиснув бабак, почорніла дорога. Струмінь в ярочку побіг (Я.  Словник української мови у 20 томах
3. бабак — див. ледачий  Словник синонімів Вусика
4. бабак — Гризун з родини віверових, заселяє луки високих Альп і Татр, цілинні ділянки степів Євразії, в Україні зберігся лише у заповіднику Стрілецький степ (Луганщина); довж. тіла бл. 60 см, хвоста бл.  Універсальний словник-енциклопедія
5. бабак — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал.  Словник синонімів української мови
6. бабак — БАБА́К, рідко БАЙБА́К, а, ч. 1. Великий гризун, товстий і незграбний, що живе в степу в норах; з ранньої осені до весни впадає в сплячку; цінний своїм хутром і шкірою. Рушиться по полю сніг. Свиснув бабак, почорніла дорога. Струмінь в ярочку побіг (Щог.  Словник української мови в 11 томах
7. бабак — Бабак, -ка м. 1) Байбакъ, сурокъ. Питав лисицю кум бабак. Гліб. бабак свиснув. Началась весна. (По нар. повѣрью 1 марта б. просыпается и свищетъ, — это первый признакъ весны). Чуб. ІІІ. 9. 2) Переносно: лѣнтяй, лежебока. Хто б сподівавсь, що Турн — бабак.  Словник української мови Грінченка