бандурник

Бандурник, -ка

м.

1) Мастеръ, дѣлающій бандуры.

2) = бандурист. Дума «про смерть козака бандурника» Мет. 443.

Значення в інших словниках

1. бандурник — банду́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бандурник — -а, ч. Майстер, що робить бандури.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бандурник — БАНДУ́РНИК, а, ч. 1. Майстер, який робить бандури. Як музично обдарованому Антону Чорному бандуру подарували. Зробив її відомий майстер-бандурник Антоній Паплинський. Оплатив видатки великий український ентузіаст Микола Богуславський (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. бандурник — БАНДУ́РНИК, а, ч. Майстер, що робить бандури.  Словник української мови в 11 томах