барбос

Барбос, -са

м. Кличка собаки. За хатою коло воріт забрехав барбос наче на вовка. Левиц. І. 30.

Значення в інших словниках

1. барбос — барбо́с іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. барбос — Пес, собака; П. цербер, служака, вислужник, вислугач.  Словник синонімів Караванського
3. барбос — -а, ч. 1》 розм. Собака (від поширеної власної назви собак). 2》 Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. барбос — Мармиза, мурмило, див. неповороткий  Словник чужослів Павло Штепа
5. барбос — БАРБО́С, а, ч., розм. 1. Собака (від поширеної власної назви собак). За хатою коло воріт забрехав барбос наче на вовка (І. Нечуй-Левицький). 2. Уживається як лайливе слово.  Словник української мови у 20 томах
6. барбос — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм.  Словник синонімів української мови
7. барбос — БАРБО́С, а, ч. 1. розм. Собака (від поширеної власної назви собак). За хатою коло воріт забрехав барбос наче на вовка (Н.-Лев., І, 1956, 30). 2. Уживається як лайливе слово. — А я робітник, — сказав Щорс, — а не царський генерал, як бреше ваш барбос Петлюра (Довж., І, 1958, 162).  Словник української мови в 11 томах