барбос
БАРБО́С, а, ч., розм.
1. Собака (від поширеної власної назви собак).
За хатою коло воріт забрехав барбос наче на вовка (І. Нечуй-Левицький).
2. Уживається як лайливе слово.
Через усе розбомблене місто пхатися до цієї діри, канючити, перед кожним барбосом принижуватись, хитрувати – й тліти серцем за дітьми, що самі вдома (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)