барвінець

Барвінець, -нця

м. = барвінок. Під кудерним деревцем, під зелененьким барвінцем. н. п. Пішла в городець, рвала барвінець. Чуб. ІІІ. 301. вінець-барвінець. Вѣнокъ изъ барвінку. Грин. III. 524.

Значення в інших словниках

1. барвінець — див. барвін.  Великий тлумачний словник сучасної мови