бгати
Бгати, бгаю, -єш
гл.
1) Складывать, свертывать, вить. Ой не бгай гніздечка при дорозі. н. п.
2) Втискивать, впихивать, комкать. Смирний, хоч у вухо бгай. посл. То свитинку куплю за її гроші, то запаску, то те, то се, та все в скриню і бгаю, Г. Барв. 292.
3) Дѣлать изъ тѣста пироги, коровай и пр. Да чи мені да воду брати, а чи мені коровай бгати. Лукаш. 98. Бгайте, коровай, молодиці! Мил. Св. 24. Бгати пироги. Г. Барв. 156.
4) — ковбки. Разбирать, сортировать срубленные стволы деревъ. Шух. І. 180.
Словник української мови Грінченка