бевкнути

Бевкнути, -ну, -неш

гл. одн. в. отъ бевкати. Пійду, по його душенці бевкну хоч раз. Маркев. 56 Первий дзвін до сповіді бевкнув. Мнж. 105.

Значення в інших словниках

1. бевкнути — бе́вкнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. бевкнути — -ну, -неш, док. 1》 неперех. Однокр. до бевкати 1). 2》 перех. і без додатка, розм. Сказати що-небудь коротко, уривчасто глухим, низьким голосом. || Сказати що-небудь необдумано, необережно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бевкнути — БЕ́ВКНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до бе́вкати 1. Важкий соборний дзвін розгойдався, бевкнув (Б. Антоненко-Давидович); Бевкнули востаннє дзвони (І. Вирган). 2. що і без дод., розм. Сказати що-небудь коротко, уривчасто.  Словник української мови у 20 томах
4. бевкнути — див. сказати  Словник синонімів Вусика
5. бевкнути — БО́ВКНУТИ розм. (сказати що-небудь необдумано або необережно, навмання, не до ладу), БЕ́ВКНУТИ розм., БЕ́ЛЬКНУТИ розм., БО́ВТНУТИ розм., ЛЯ́ПНУТИ розм., ЛЯ́СНУТИ розм. рідше, СКАЗОНУ́ТИ розм., СПЛЕСКА́ТИ розм., БА́ХНУТИ підсил. розм., БРЯ́КНУТИ підсил.  Словник синонімів української мови
6. бевкнути — БЕ́ВКНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех. Однокр. до бе́вкати 1. В селі бевкнув дзвін на гвалт (Н.-Лев., II, 1956, 195); Бевкнули востаннє дзвони (Вирган, Квіт. береги, 1950, 169). 2. перех. і без додатка, розм.  Словник української мови в 11 томах