бевкати

Бевкати, -каю, -єш

гл.

1) Звонить раздѣльно въ одинъ колоколъ. Ходім до церкви, бо вже почали бевкати.

2) Пороть дичь, говорить чепуху. Чорт зна, що ти бевкаєш.

Значення в інших словниках

1. бевкати — бе́вкати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. бевкати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Неголосно дзвонити (про дзвін). 2》 перех. і без додатка, розм. Верзти дурниці, нісенітниці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бевкати — БЕ́ВКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Дзвонити (про дзвін). Дзвін сумно бевкав на ґвалт (І. Нечуй-Левицький); Далеко почав бевкати дзвін (Ю. Яновський); Але довкола було тихо, тільки зрідка й ритмічно бевкав дзвін (Р. Іваничук). 2. що і без дод., розм.  Словник української мови у 20 томах
4. бевкати — див. дзвонити; просторікувати  Словник синонімів Вусика
5. бевкати — БО́ВКНУТИ розм. (сказати що-небудь необдумано або необережно, навмання, не до ладу), БЕ́ВКНУТИ розм., БЕ́ЛЬКНУТИ розм., БО́ВТНУТИ розм., ЛЯ́ПНУТИ розм., ЛЯ́СНУТИ розм. рідше, СКАЗОНУ́ТИ розм., СПЛЕСКА́ТИ розм., БА́ХНУТИ підсил. розм., БРЯ́КНУТИ підсил.  Словник синонімів української мови
6. бевкати — БЕ́ВКАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Неголосно дзвонити (про дзвін). Дзвін сумно бевкав на гвалт (Н.-Лев., II, 1956, 196); Далеко почав бевкати дзвін (Ю. Янов., І, 1954, 122). 2. перех. і без додатка, розм. Говорити дурниці, нісенітниці. Чорт зна, що ти бевкаєш (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах