бевкання —
бе́вкання іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
бевкання —
-я, с. Дія за знач. бевкати і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бевкання —
БЕ́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. бе́вкати і звуки, утворювані цією дією. Над Вербівкою розлягалося тривожне бевкання великого дзвона (А. Іщук); Небо здригається від бевкання великого Кирила, а він з висоти Корняктівської дзвіниці вперто і владно ритмізує безладний передзвін (Р. Іваничук).
Словник української мови у 20 томах
бевкання —
БЕ́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. бе́вкати і звуки, утворювані цією дією. Над Вербівкою розлягалося тривожне бевкання великого дзвона (Іщук, Вербівчани, 1961, 410).
Словник української мови в 11 томах