бевкання
БЕ́ВКАННЯ, я, с.
Дія за знач. бе́вкати і звуки, утворювані цією дією.
Над Вербівкою розлягалося тривожне бевкання великого дзвона (А. Іщук);
Небо здригається від бевкання великого Кирила, а він з висоти Корняктівської дзвіниці вперто і владно ритмізує безладний передзвін (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)