бевка
БЕ́ВКА, и, ж., діал.
1. Пійло з борошна, розведеного у воді.
2. Рідка пісна страва з борошна або крупів; бовтанка.
Вона дає йому якусь бевку, – він того не хоче їсти (з казки);
– Коби якого борщику [дала] або бевки (В. Стефаник).
Словник української мови (СУМ-20)