бевзь
БЕВЗЬ, я, ч., лайл.
Те саме, що бе́взень.
– Який-бо ти бевзь і справді (Т. Шевченко);
Коли ж доводилося побороться За любу справу з бевзем тупоумним Чи бюрократом (є ще цей бур'ян!), – Він був мов кремінь – і перемагав (М. Рильський);
Часом такий бевзь на гітарі чи акордеоні видає чужі порухи за свої навдивовижу вправно (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)