бевзь
БЕВЗЬ, я, ч., лайл. Те саме, що бе́взень.
— Який-бо ти бевзь і справді (Шевч., I, 1951, 104);
Коли ж доводилося побороться За любу справу з бевзем тупоумним Чи бюрократом (є ще цей бур’ян!), — Він був мов кремінь — і перемагав (Рильський, Мости, 1948, 102).
Словник української мови (СУМ-11)