1. Словник української мови у 20 томах

бевкання

БЕ́ВКАННЯ, я, с.

Дія за знач. бе́вкати і звуки, утворювані цією дією.

Над Вербівкою розлягалося тривожне бевкання великого дзвона (А. Іщук);

Небо здригається від бевкання великого Кирила, а він з висоти Корняктівської дзвіниці вперто і владно ритмізує безладний передзвін (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бевкання — бе́вкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бевкання — -я, с. Дія за знач. бевкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бевкання — див. звучання Словник синонімів Вусика
  4. бевкання — БЕ́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. бе́вкати і звуки, утворювані цією дією. Над Вербівкою розлягалося тривожне бевкання великого дзвона (Іщук, Вербівчани, 1961, 410). Словник української мови в 11 томах
  5. бевкання — Бевкання, -ня с. Звонъ въ одинъ колоколъ (раздѣльный). Харьк. Словник української мови Грінченка