безбожний

Безбожний, -а, -е

Безбожный, жестокій, злой, не боящійся Бога. Безбожні басурмани набігали. Дума. Безбожні ушкали налетіли. Дума. Ірода безбожного не виділи. Чуб. ІІІ. 342.

Значення в інших словниках

1. безбожний — безбо́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безбожний — Атеїстичний, безвірний. рел. геретичний, єретичний, блюзнірський; (- діла) безсовісний, безсоромний, злочинний.  Словник синонімів Караванського
3. безбожний — -а, -е. 1》 Який не вірує в Бога. || у знач. ім. безбожний, -ного, ч. Той, хто не дотримується релігійних поглядів, не вірує в Бога; безбожник (у 1 знач.). 2》 перен., розм. Безсовісний, безсоромний, злочинний. 3》 перен., розм. Надзвичайно великий; надмірний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безбожний — БЕЗБО́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не вірує в Бога. Крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого Ісуса Христа (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
5. безбожний — АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М.  Словник синонімів української мови
6. безбожний — Безбо́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безбожний — БЕЗБО́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не вірує в бога; // у знач. ім. безбо́жний, ного, ч. Той, хто не дотримується релігійних поглядів, не вірує в бога; безбожник (у 1 знач.). Час летів, і пройшли над Єгиптом віки незчисленні..  Словник української мови в 11 томах