безбожний
БЕЗБО́ЖНИЙ, а, е.
1. Який не вірує в Бога.
Крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого Ісуса Христа (Біблія. Пер. І. Огієнка);
// у знач. ім. безбо́жний, ного, ч. Той, хто не дотримується релігійних поглядів, не вірує в Бога; безбожник (у 1 знач.).
Дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Час летів, і пройшли над Єгиптом віки незчисленні .. Руйнувать стали руки безбожних гробниці і храми (Леся Українка);
* Образно. Світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його (Біблія. Пер. І. Огієнка).
2. перен., розм. Безсовісний, безсоромний, злочинний.
Цей праведник, живши між ними, день у день мучив свою праведну душу, бачачи й чуючи вчинки безбожні (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Встають стовпом передо мною Його [царя] безбожнії діла... (Т. Шевченко);
[Народ:] Гнобителі! Кати! Знущання це нелюдське! Глум безбожний! (І. Кочерга).
3. перен., розм. Надмірний.
Зараз він .. скаже, що я шкуродер, бо ламаю таку безбожну ціну (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)