безбожний
БЕЗБО́ЖНИЙ, а, е.
1. Який не вірує в Бога.
Крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого Ісуса Христа (Біблія. Пер. І. Огієнка);
// у знач. ім. безбо́жний, ного, ч. Той, хто не дотримується релігійних поглядів, не вірує в Бога; безбожник (у 1 знач.).
Дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Час летів, і пройшли над Єгиптом віки незчисленні .. Руйнувать стали руки безбожних гробниці і храми (Леся Українка);
* Образно. Світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його (Біблія. Пер. І. Огієнка).
2. перен., розм. Безсовісний, безсоромний, злочинний.
Цей праведник, живши між ними, день у день мучив свою праведну душу, бачачи й чуючи вчинки безбожні (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Встають стовпом передо мною Його [царя] безбожнії діла... (Т. Шевченко);
[Народ:] Гнобителі! Кати! Знущання це нелюдське! Глум безбожний! (І. Кочерга).
3. перен., розм. Надмірний.
Зараз він .. скаже, що я шкуродер, бо ламаю таку безбожну ціну (М. Чабанівський).
Значення в інших словниках
- безбожний — безбо́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- безбожний — Атеїстичний, безвірний. рел. геретичний, єретичний, блюзнірський; (- діла) безсовісний, безсоромний, злочинний. Словник синонімів Караванського
- безбожний — -а, -е. 1》 Який не вірує в Бога. || у знач. ім. безбожний, -ного, ч. Той, хто не дотримується релігійних поглядів, не вірує в Бога; безбожник (у 1 знач.). 2》 перен., розм. Безсовісний, безсоромний, злочинний. 3》 перен., розм. Надзвичайно великий; надмірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безбожний — АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М. Словник синонімів української мови
- безбожний — Безбо́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безбожний — БЕЗБО́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не вірує в бога; // у знач. ім. безбо́жний, ного, ч. Той, хто не дотримується релігійних поглядів, не вірує в бога; безбожник (у 1 знач.). Час летів, і пройшли над Єгиптом віки незчисленні.. Словник української мови в 11 томах
- безбожний — Безбожний, -а, -е Безбожный, жестокій, злой, не боящійся Бога. Безбожні басурмани набігали. Дума. Безбожні ушкали налетіли. Дума. Ірода безбожного не виділи. Чуб. ІІІ. 342. Словник української мови Грінченка