безбожний

Значення в інших словниках

1. безбожний — безбо́жний прикметник Орфографічний словник української мови
2. безбожний — -а, -е. 1》 Який не вірує в Бога. || у знач. ім. безбожний, -ного, ч. Той, хто не дотримується релігійних поглядів, не вірує в Бога; безбожник (у 1 знач.). 2》 перен., розм. Безсовісний, безсоромний, злочинний. 3》 перен., розм. Надзвичайно великий; надмірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безбожний — БЕЗБО́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не вірує в Бога. Крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого Ісуса Христа (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
4. безбожний — АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М. Словник синонімів української мови
5. безбожний — Безбо́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. безбожний — БЕЗБО́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не вірує в бога; // у знач. ім. безбо́жний, ного, ч. Той, хто не дотримується релігійних поглядів, не вірує в бога; безбожник (у 1 знач.). Час летів, і пройшли над Єгиптом віки незчисленні.. Словник української мови в 11 томах
7. безбожний — Безбожний, -а, -е Безбожный, жестокій, злой, не боящійся Бога. Безбожні басурмани набігали. Дума. Безбожні ушкали налетіли. Дума. Ірода безбожного не виділи. Чуб. ІІІ. 342. Словник української мови Грінченка